БУТИРАТ Butirat Зима

Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.

Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.

Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.

Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.

Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.

Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.

Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.

Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.

Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.

Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.

Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.

Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.

Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!

Yo yo yo! Что там, бро? Ну, погнали, расскажу тебе, как я полетела на бутик и катала бакланчик на площади. Братиш, это был ебашчик, на котором тачала, особенно когда спайс и закладки в деле были. Всё началось так, знаешь. Я, такой красавчик с весами в кармане и с маслом в кармане, прогуливаюсь по площади. Кругом менты, трахаются, бляхаются, а я как будто нервишки не взял, с улыбкой на лице. Вот так тут и встречаю одного приятеля, говорит: "Чувак, у меня бутир сегодня на скидках, давай купим?". А я, конечно же, отвечаю: "Почему бы и нет, будем ебашить сегодня до самого утра!". Он показывает пальцем на одну торговую точку. Да, той самой, где когда-то просочился дорогой товар - героин. Теперь там бутиратика море, наркоманы туда стекаются, как мухи к говну, но нам похуй, мы же те ещё кайфоломы. Итак, заходим внутрь - а там как в сказке! Стены увешаны спайсом, магазинчик просто суровый. Чувак, наркоторговец, стоит за прилавком, улыбается: "Чо, ребятушки, чё нада?". Мы, сорвавшись с места, подбегаем к нему, как два безбашенных наркомана. Я говорю: "Дай нам бутика, понимаешь?". Он, лукаво ухмыляясь, достаёт свою химию, плюёт на весы и начинает наливать баклажку. Мы глотаем слюну, пока он долго и медленно, как амёба, льёт закладки на весы. Затем, с ухмылкой, говорит: "Давайте братки, купите мне на следующей неделе ещё, и счро йобну тут скидон!". Мы, поняв его мудрость, достаём деньги и отдаём ему. Он умыкается за счет, как будто мамку и папку обнаглели. Но нам все равно, главное - бутират в руках. Хватаем пакетик и выходим наружу. В жопе лето, но мы ебенемся, как звери. И тут я прошу своего дружка достать спайс, чтобы уж как следует разогреться. Мы садимся на скамейку и начинаем потихоньку балдеть, прикусывая закладки и заглатывая бутик. Вокруг нас все как-то затихли, словно у всех мандраж. И тут я, прикрываясь от солнца и наслаждаясь трепетным кайфом, достаю комиксы, которые взял с собой на площадь. Стоп! Это комиксы, короче, издевательство над русским языком! Игра слов, смешные рисунки, всё, что нужно наркоману для наслаждения. Я, как герой комиксов, летаю над городом на своей ракете, бью ментов силой мысли и вообще, показываю миру свои наркоманские амплуа. В общем, дорогой друг, мой день на площади был охуенчиком. Я ебал бутир, катался на спайсе, читал комиксы и просто охуевал от красоты этой жизни. Линия из наркотика, которую я провёл через вены своего организма, открыла мне новые грани сознания и позволила увидеть мир другими глазами.